УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПРЕСВЯТОЇ ЕВХАРИСТІЇ
PASTORAL LETTER
On the First Anniversary of My Appointment as Apostolic Administrator
To the Reverend Clergy, Venerable Religious, and God-Loving Faithful of the Eparchy of Toronto and Eastern Canada
Glory to Jesus Christ!
It is now one full year since I woke to the surprising news of my appointment as Apostolic Administrator for the Eparchy
of Toronto and Eastern Canada by the Holy Father. I accepted it with some reluctance for I was already quite happy as the
Eparch of Saskatoon and was concerned that the added responsibility was beyond my capabilities. At the same time, I
looked forward to this appointment, anticipating what God had in store for both Eparchies, given their different histories,
accomplishments and challenges.
Relying on God’s grace, I consulted Bishop Stephen who already accomplished a great deal over seventeen years, but
more recently was hampered by his health. I began familiarizing myself with the chancery office of Canada’s largest
Eparchy, with over seventy clergy, numerous religious, a retreat centre, four residences for seniors, four schools for our
children, in addition to other lay organizations, such as, the UCWLC, the UCBC and the Knights of Columbus and all of
this amid a global pandemic. I am grateful for the warm welcome of many individuals and communities, too numerous to
mention here, but truly acknowledged.
Over the last year, the Chancery office staff grew in number. Based on sound advice from my consultors and advisors, I
made some appointments and hired people for key positions, including a Vicar-General (Fr. A. Onuferko), Chancellor (Fr.
Z. Walnyckyj), Vice-Chancellor (Fr. V. Yanishevsky), Finance Officer (Mr. E. Shawchuk), Eparchial Archivist (Mr. O.
Bych), Eparchial Coordinator of Care (Presbytera A. Hrywna), and Communication Director (Ms. M. Kiebalo). I have
been able to rely on the good work of important bodies such as the College of Eparchial Consultors, the Presbyteral
Council, the Financial Council, the Clergy Personnel Committee, and the Eparchial Advisory Committee for Safe
Environment. Active ministries for Youth (hosting a national gathering UNITY 2021 for young adults July 2021),
Catechesis, and a Family and Life office are part of our vision for the Eparchy. All of this coincides with the ending of
our lease at 940 The East Mall in April 2021 and the relocation of our chancery office to 4 Bellwoods Ave., adjacent to
the church of St. Nicholas.
Together with chancery staff, we are constructing a new website and updating our Eparchial Policies. The Canadian
Conference of Catholic Bishops (CCCB) has asked that all Dioceses and Eparchies implement a Safe Environment Policy
and Covenant of Care in response to their 2016 document Protecting Minors from Sexual Abuse – A call to the Catholic
faithful in Canada for Healing, Reconciliation and Transformation. The policy requires Safe Environment training for all
clergy, employees, and volunteers in the Eparchy that work with vulnerable people. This on-line training will soon be
available. The Standing Committee for Responsible Ministry of the CCCB has also asked us to carry out an external thirdparty
investigation of files as part of an operational audit, ensuring our compliance with the document.
We formed a committee to deal with COVID-19. Our Vicar-General and Chancellor worked tirelessly with the deans of
the Eparchy to produce and keep updated a protocol for liturgical celebration under ever-changing restrictions as part of
our commitment to keep both clergy and faithful safe. As we all know, many parishes struggle to meet their financial
burdens during this pandemic. A special thanks goes out to those who have continued to support their parishes and
contribute to fundraisings efforts. Your generosity remains essential for the ministry of our parishes and Eparchy.
We have a strong commitment regarding financial transparency and fiscal responsibility. A Property and Asset Committee
and an Insurance Advisory Committee will report to the Financial Officer to ensure all property deeds and titles are clearly
tracked and insured. But also, so that we not lose sight of our mission in the midst of administrative concerns, an Eparchial
Pastoral Council will be formed, bringing together representatives from the clergy, religious, laity, and various eparchial
offices involved in pastoral matters. As for our parishes, our plan is to move them onto a common financial bookkeeping
Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada Українська Католицька Єпархія Торонта й Східної Канади
940 The East Mall, Suite #201 Toronto, ON M9B 6J7 Canada
Office: 416-746-0154 Fax: 416-746-6003 Email: eparchy@ucetec.org
system using Quickbooks. We are taking steps to ensure that all parishes hold regular meetings of their Pastoral and
Financial Councils, as well as Annual General Meetings.
This past year I have been blessed to make pastoral visits to 48 parishes on a number of different occasions; for regional
sessions of the Eparchial Sobor, Divine Liturgies, Molebens, Vespers, Funerals, walk-throughs with a parish priest, or
even just to stop and photograph the church and hall. I am grateful to those who were able to assist me with this. By my
count, only six parish locations remain for me to visit, along with a few residences and schools. I likely would have visited
all of them had I not been prevented from doing so because of COVID-19 restrictions. We are even looking to start a new
mission in Moncton, NB.
Everywhere I have been I have had an opportunity to meet so many wonderful people. Our faithful are truly the lifeblood
of our Eparchy. When our churches were seen as unsafe for gatherings owing to COVID, they understood the importance
of their homes as domestic churches: everyone participating in making the home a place of worship, parents blessing
Easter baskets and children taking leaderships roles in prayer, coming together for livestream services from their home
parish. All these were beautiful expressions of Missionary Discipleship. Numerous volunteers currently make it safe for
community worship in our churches. Thank you for your cooperation with our clergy, who have shown such dedication in
this time of crisis. One of the blessings of the pandemic is that through social media we have developed new ways of
working together and supporting one another. Although separated physically, we have actually become closer as a priestly
brotherhood.
Our Eparchy remains part of the global Catholic community and the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC) in
particular. I have represented our Eparchy in on-line meetings with the Patriarch, the North American Synod of the UGCC,
the Canadian Metropolia, the Assembly of Catholic Bishops of Ontario (ACBO), and the Canadian Conference of Catholic
Bishops. I have met with the Provincial leadership of the Basilian Fathers, attended meetings of the Metropolitan Andrey
Sheptytsky Institute Foundation (MASIF), and participated in a spectacular Young Adult global on-line gathering Viter
Na Dii. I also participated in public prayers for the Holodomor, the 75th Anniversary of the Ukrainian Canadian Women’s
Council, and in pastoral meetings with catechists. I was privileged to preach the annual retreat at Holy Spirit Ukrainian
Catholic Seminary in Edmonton, and the Lenten parish mission at Holy Eucharist parish (Toronto). The appreciation
banquet for our Bishop-Emeritus Stephen Chmilar in March of 2020 was a particular moment of blessing for our Eparchy
and for me personally.
We also experienced sad moments of loss together. We laid to eternal rest sub-deacon Bohdan Czuchnowsky, Rt. Rev.
Mitrat Petro Iwachiw, Fr. Roman Lahola, Fr. Volodymyr Chvets, Sr. Mary Holowaty, SSMI, Taras Ciupka, the husband
of former office manager Mary Ciupka, the parents of Fr. Michael Hayes, the brother of Fr. Terry Lozynsky, and, most
recently, the mother of Fr. Andrew Onuferko. May they enjoy God’s promise of eternal life in Christ. Vichnaya Pamiat!
I am grateful to all of you for your prayers and support. Indeed, your insights, candid advice, wisdom, and spiritual
guidance are invaluable to me and to those responsible for our Vibrant Parishes. I am excited about the potential of the
many talented faithful of the Eparchy of Toronto and Eastern Canada. God is with us! He is calling each of us “to be
witnesses” as His Missionary Disciples. May we continue to support each other in that sacred calling. I commend you all
to the protection of the most Holy Mother of God.
The grace of Our Lord Jesus Christ, the love of God the Father, and the fellowship of the Holy Spirit be with you all.
With prayers and blessings,
+ Most Rev. Bryan J. Bayda, CSsR
Apostolic Administrator of the Eparchy of Toronto and Eastern Canada

ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ
З Нагоди Першої Річниці Мого Призначення Апостольським Адміністратором
Всечеснішому Духовенству, Преподобному Монашеству,
та Боголюбивим Вірним Єпархії Торонта й Східної Канади
Слава Ісусу Христу!
Минув уже один рік, коли, прокинувшись, я несподівано отримав звістку, що Святіший Отець призначив мене
Апостольським Адміністратором Єпархії Торонта й Східної Канади. Я прийняв це з певним ваганням, будучи
цілком щасливим, як Єпарх Саскатуну, та зажурився, що додаткова відповідальність перевищувала мої спосібності.
Водночас, це призначення викликало в мені нові сподівання про Божі плани для обох Єпархій, враховуючи їхні
різні історії, досягнення та виклики.
Покладаючись на Божу благодать, я порадився з Владикою Стефаном, який за сімнадцять років вже чимало зробив,
незважаючи на слабке здоров’я останнім часом. Я почав знайомитися з канцелярією найбільшої Єпархії Канади, з
її понад сімдесятьма священнослужителями, з великою кількістю монашества, з відпустовим центром, з чотирма
резиденціями для людей похилого віку, з чотирма школами для наших дітей, та такими мирянськими
організаціями, як Ліга Українських Католицьких Жінок Канади (ЛУКЖК) та Братство Українців Католиків Канади
(БУКК), Лицарі Колумба (ЛК), і все це серед глобальної пандемії. Я вдячний за теплий прийом багатьох людей та
спільнот, занадто численних, щоб їх тут перелічити, але справді згадую їх з вдячністю.
За останній рік кількість працівників Єпархіяльної Канцелярії зросла. Грунтуючись на слушних порадах моїх
консультантів та радників, я призначив кілька людей на ключові посади, серед яких Генеральний Вікарій (отець А.
Онуферко), Канцлер (отець З. Вальницький), Віце-Канцлер (отець В. Янішевський), Економ (Е. Шавчук),
Єпархіяльний Архівіст (О. Бих), Єпархіяльний координатор опіки (Добродійка А. Гривна), та Директор
департаменту суспільної комунікації (М. Кебало). Я зміг розраховувати на плідну роботу таких важливих органів,
як Колегія Єпархіяльних Радників, Пресвітерська Рада, Фінансова Рада, Кадровий Комітет, та Єпархіяльний
Дорадчий Комітет з безпеки середовища. Частиною нашого бачення Єпархії є Активне душпастирство молоді (і
З’їзд під назвою ЄДНІСТЬ 2021, який відбудеться в липні наступного року), катехизація, та Відділ сім’ї та життя.
Все це збігається із закінченням нашої оренди приміщень при 940 The East Mall у квітні 2021 року, та перенесенням
нашої Єпархіяльної Канцелярії до нових приміщень при 4 Bellwoods Avenue, біля церкви Св. О. Миколая.
Разом з працівникам Єпархіяльної Канцелярії, ми готуємо новий веб-сайт та оновлюємо нашу єпархіальну
політику. Канадська Конференція Католицьких Єпископів (КККЄ) звернулася до всіх дієцезій та єпархій з
проханням реалізувати політику Безпеки середовища та завіту опіки у відповідь на їхній документ з 2016 року
Захист неповнолітніх від сексуального насильства -- Заклик до католицьких віруючих у Канаді про зцілення,
примирення та трансформацію. Ця політика передбачає тренінг у сфері безпеки середовища для всіх
священнослужителів, співробітників та волонтерів,, які в Єпархії працюють з уразливими особами. Цей онлайн-
тренінг незабаром буде доступний. Постійний комітет у сфері відповідального служіння при Канадській
Конференції Католицьких Єпископів (КККЄ) також попросив нас провести зовнішнє стороннє розслідування
файлів як частину оперативного аудиту, забезпечуючи наше дотримання вказівок документу.
Ми створили комітет, щоб відповісти на виклики КОВИД-19. Наш Генеральний Вікарій та Канцлер невтомно
працювали з деканами Єпархії, щоб підготувати та постійно оновлювати протокол літургійного служіння на тліза
постійно мінливих обмежень, маючи. завжди перед очима безпеку як духовенства, так і вірних. Як ми всі знаємо,
внаслідок пандемії багатьом парафіям важко з фінансами. Особлива подяка висловлюється тим, хто продовжує
підтримувати свої парафії та сприяє збору коштів. Ваша щедрість залишається необхідною для служіння у наших
парафіях та в Єпархії.
Ми зобов’язуємося дотримуватися фінансової прозорості та фіскальної відповідальності. Комітет у справах
церковних нерухомостей та майна та Дорадчий комітет з питань страхування звітуватимуть перед Економом, щоб
забезпечити чітке відстеження та страхування всіх майнових актів та прав власності. Водночас, щоб серед
адміністративних турбот наша місія не випала з поля зору, буде сформована Єпархіяльна Пасторальна Рада, до якої
Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada Українська Католицька Єпархія Торонта й Східної Канади
940 The East Mall, Suite #201 Toronto, ON M9B 6J7 Canada
Office: 416-746-0154 Fax: 416-746-6003 Email: eparchy@ucetec.org
входитимуть представники духовенства, монашества й мирян, та керівники Єпархіяльні відділи, пов’язані з
душпастирською діяльністю. А відносно парафій, наш план – перевести їх на загальну систему бухгалтерського
обліку за допомогою QuickBooks. Ми вживаємо заходів, щоб усі парафії проводили регулярні засідання своїх
Пасторальних та Фінансових Рад, а також щорічні Загальні Збори.
У минулому році мені пощастило відвідати з архипастирським візитом 48 парафій з різних нагод: регіональні сесії
Єпархіяльного Собору, відправлення Божественних Літургій, молебні, вечірні, похорони, неформальні відвідини
парафіяльного священника або навіть просто зупинки та фотографування церкви та залу. Я вдячний тим, хто зміг
мені допомогти в цьому. За моїми підрахунками, мені залишається лише відвідати шість парафій, та ще кілька
резиденцій та шкіл. Я, мабуть, відвідав би їх усіх, якби мені не перешкодили обмеження, встановлені внаслкідок
коронавірусу КОВИД-19. Ми навіть розглядаємо відкриття нової місії в Монктоні, в провінції Нью-Брансвіку.
Скрізь, де я бував, я мав можливість зустріти багато чудових людей. Наші вірні справді є серцевиною нашої
Єпархії. Коли наші храми вважалися небезпечними для зібрань через КОВИД-19, вони зрозуміли важливість своїх
домів як домашніх церков: працюючи разом, щоб власний дім був місцем молитви -- батьки, які благословили
великодні кошики та діти, які відіграли провідну роль в молитві, збираючись разом на прямі трансляції з рідної
парафії. Все це --- прекрасний вираз учнівсько-місіонерської діяльності. В даний час наші храми підтримують
численні добровольці, щоб було в них безпечно молитись.. Дякую усім вірним за співпрацю з нашими
священнослужителями, які виявили скільки ревності у цей час кризи. Серед позитивів пандемії є те, що через
соціальні засоби ми розвинули нові методи співпраці та взаємної підтримки. Хоч фізично віддалені, але ми
насправді стали ближчими в священичому братерстві.
Наша Єпархія залишається частиною світової Католицької спільноти та, зокрема, Української Греко-Католицької
Церкви (УГКЦ). Я представляв нашу Єпархію на зустрічах он-лайн з Патріярхом, зі Синодом УГКЦ Північної
Америки, на зустрічах Єпископів нашої Канадської Митрополії, на зустрічах з Асамблеєю Католицьких Єпископів
Онтаріо (AКЄО) та з Канадською Конференцією Католицьких Єпископів (КККЄ). Я бував на зустрічах з
провінційним керівництвом оо. Василіян, з Фундацією ім. Митрополита Андрея Шептицького (ФМАШ), та брав
участь у надзвичайному всесвітному он-лайн зібранні молоді Вітер На-Дії. Я також брав участь у прилюдних
молитвах за Голодомор, у святкуваннях 75-ліття Комітету Українок Канади, та у пасторальній праці з катехитами.
Я провів щорічні реколекцій в Семінарії Святого Духа в м. Едмонтоні та великопосну місію у парафії Пресвятої
Євхаристії (Торонто). Бенкет на пошану нашого заслуженого Єпископа Пр. Вл. Стефана Хміляра в березні 2020
року став особливим моментом благословення для нашої Єпархії та особисто для мене.
Також ми разом пережили сумні моменти втрати. Ми відправили на вічний спочинок піддиякона Богдана
Чухновського, всесв. отця мітрата Петра Івахова, всеч. отця Романа Лаголу, всеч. отця Володимира Швеця, преп.
Сестру Марію Головату, ССНДМ, п. Тараса Цюпку, чоловіка колишньої офіс-менеджерки Марії Цюпки, батьків
отця Михайла Гейс, брата отця Тараса Лозинського та, нещодавно, маму отця Андрія Онуферка. Нехай вони
насолоджуються Божою обіцянкою про вічне життя у Христі. Вічна пам’ять!
Я вдячний усім вам за ваші молитви та за підтримку. Насправді, вашi чутливі спостереження, відверті поради,
мудрість та духовні вказівки є безцінними для мене та для тих, що відповідають за наші Живі Парафії. Я захоплений
потенціалом багатьох талановитих вірних в Єпархії Торонта й Східної Канади. З нами Бог! Він закликає усіх нас
«бути свідками» як Його учні-місіонері. Надалі підтримуймо один одного у цьому священному покликанні. Я
поручаю усіх вас під покров Пресвятої Богородиці.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами.
З молитвою та благословенням,
+ Пр. Вл. Браєн Й. Байда, ЧНІ
Апостольський Адміністратор Єпархії Торонта й Східної Канади

The Beheading of John the Baptist.

"It is not Lawful for You…" (Mark 6:14-30).

Everything indicates that we are fast becoming an "anything goes" generation. A student newspaper in one of our large colleges stated recently that sexual freedom is similar to freedom of religion and of speech, that is, a matter of individuality subject only to private standards of conduct. Every man must decide for himself what is right and what is wrong!

A much-married Hollywood actress said some time ago, "All right, all right! I had a baby outside of marriage. It’s not the first time it happened to a woman. But if two people love each other and are happy, is not that what counts?" And when a Hollywood actress makes a statement on a matter of morals, quite a number of people accept it as Gospel truth, the very word of inspiration.

This morality — it seems — is based on what everybody is doing. Right and wrong have come to be based on a study of statistics. If everybody is doing something, then it cannot be wrong; it has to be right. So it becomes a standard. A century ago Harriet Martineau wrote that the worship of public opinion was the established religion of America. Perhaps this is true. Perhaps this is why the "new morality" has caught on so quickly. It is based not on Christ but on public opinion, not on divine law but on a study of what everybody’s doing.

Making our own Laws.

According to this "new morality" there is no real, objective standard of right and wrong. The rules are constantly changing as the statistics change or as the circumstances change. So there are millions of people today, gifted with at least average intelligence, who appear to assume that there are rules for everything except life itself. There are rules in baseball, football, tennis, basketball, and hockey. There are rules in chemistry, biology, astronomy, physics, and engineering, but there are no rules for life except what we decide on. It is as if each football player makes his own rules! As if each chemist says, "I’ll make my own laws for chemistry." The "new morality" makes life like a football game where the players have moved the goal posts around so much that no one knows for sure where they are any more.

An example of what this "new morality" leads to is found in a letter to Ann Landers. A person told of how after 15 years of marriage, two couples, one with 2 children, the other with 3, decided to switch partners. So they divorced and married each other’s partner. He went on to explain what happened to these persons, "... the other man committed suicide two years later. His widow (my ex-wife) has been remarried twice since then. My marriage went on the rocks two months later because my wife (the ex-wife of the man who committed suicide) decided it was all her fault. She drove me crazy with her self-incrimination, and we got a divorce. The last I heard she was in a mental hospital.

"I have remarried and am happy now, but I don’t feel I deserve to be happy because of what has happened to the rest of the foursome."

God’s Unchangeable Law.

This, then, is the "new morality." The Gospel lesson speaks of the old morality — God’s morality! John the Baptist had told Herod the ruler, "It is not lawful for you to have your brother’s wife." This was God’s law. John the Baptist did not compromise God’s law. He did not say, "Perhaps it would be better for you if you did not take your brother’s wife." He said in no uncertain terms, "It is not lawful for you to have your brother’s wife." St. John paid for this with his head. But he could not do otherwise. As a prophet he had to proclaim God’s unchanging law.

A British chaplain, Group Captain Leonard Cheshire, said once, "If God exists and has spoken to us, then the facts he has revealed to us are no more capable of private interpretation than the facts, say, of aerodynamics." He went on to say, "When I became a pilot I had to learn the laws of aerodynamics and went to a training school with the authority to teach me. There I expected and found teachers to give me the facts — not their own personal ideas."

On all other matters, we will readily submit to authority, but on the science of God some people rate no authority higher than their own individual conscience. So each man decides for himself what is right and what is wrong, what is law and what is not law — something they would never think of doing in science or anywhere else but religion.

There are many opinions on any matter, but there is only one truth. Sometimes people prefer to worship the 99 opinions of men, be they actors, actresses, scientists or whatever, rather than the one unchanging truth of God.

Bishop Fulton Sheen said once, "Sins do not become virtues by being widely practised. Right is still right if nobody is right, and wrong is wrong if everybody is wrong. Some have contended that sex aberrations are as common as the common cold, but nobody has so far asked us to consider the cold normal and desirable."

Times Change.

There are those who insist that since times change and customs change, the moral code should also change. It should be revised until it conforms to prevailing practices. What these reformists fail to recognize is that everything else may change but basic moral principles do not change. If we are to have a standard, it must be absolute or it is no standard at all. If God has spoken in Christ, then what He has said is eternally and absolutely true in all circumstances, for at all times and for all people. "It is not lawful for you to have your brother’s wife."

Amending God’s Commandments.

There are others who wish to do away with God’s laws by amending the Ten Commandments to read:

"Thou shalt not steal… ordinarily"

"Thou shalt not kill… ordinarily"

"Thou shalt not commit adultery … ordinarily"

Everything depends on the situation, they say. There are some situations in which stealing and killing and adultery are morally right. Each person decides in each situation what is right and what is wrong. Thus, man does not need the Ten Commandments any more. He doesn’t even need God. He has made himself god. And this is what has put terror in life’s face today — man wanting to be god and acting like the devil. The result is that we have more delinquency, crime and lawlessness than ever before.

These same advocates of the "new morality" insist that there are no laws but the law of love. But they never define love. They seem to forget that God’s laws are an expression of His love. Christ did not do away with the Ten Commandments. He "came not to destroy but to fulfill the law." Love is the basis for each of the Ten Commandments. I love God, so I do not worship other gods or take His name in vain. I love my neighbor, so I do not steal from him, seduce his wife or lie to him. Law expresses what love demands. The Ten Commandments are God’s way of defining in practical terms how true love is expressed. Without the Ten Commandments each individual is called upon to decide for himself what love is, like the student who killed a coed because, he said, he loved her too much!

An old proverb says, "He who will not heed the stars, shall heed the rocks." God’s laws are like the stars or the signs on our highways. They are there to help us reach our destination. They guide us. They point out danger spots. They tell us the maximum safe speed on curves. They tell us when it is safe to pass and when not. God has placed similar signs on the road of life for much the same reason. He has placed them there out of his great love and concern for us. Through them He points the way to salvation, to peace and happiness. To break God’s laws is to break ourselves. To follow them is to find the meaning and the purpose and the contentment that God has intended us to find in life.

But there are not only signs and laws. There is the law-giver Himself: the Lord Jesus. If we will take Him with us into our life, follow His guidance, obey His direction, become His willing slaves, He will lead us to the only true contentment of the soul.

The Dormition of the Theotokos.

The Simplification of Life (Luke 10:38-42, 11:27-28).

"But the Lord answered her, ‘Martha, Martha, you are anxious and troubled about many things; one thing is needful. Mary has chosen the good portion, which shall not be taken away from her.’ (Luke 10:41-42).

We’re all a bit like Martha: Jesus came for dinner and Martha spent the whole time in the kitchen with the pots and the pans "anxious and troubled about many things" while her sister Mary sat in the living room listening to Jesus. "Mary has chosen the good portion which shall not be taken away from her," said Jesus. Lots of women will never forgive Jesus for his gentle chiding of Martha. But all He was saying is that we can clutter our lives unnecessarily with so many things that we lose sight of the main purpose.

Anxious about many things.

Man is a wanting animal. There is no end to the number of things he wants. Modern advertising creates in us a feverish desire for more and more things. We are made to feel that our happiness will never be complete unless we possess the very latest model and style of whatever it is we want. As Phillips Brooks said, "We are like children with our houses strewn with half-read books and half-played games and half-eaten fruit; who stand at the doorway crying out into the open world for more instead of using and appreciating what we have already." "Troubled and anxious about many things!"

A wealthy man once entertained a preacher for dinner at his club. Afterwards he took the clergyman to his home, an impressive-looking mansion, richly furnished, equipped with no less than ten bathrooms. He showed him pictures of his yacht, his beautiful country estate, his sports equipment, his stables. The preacher remarked, "You have so much!" "Ah, yes," replied the rich man, "but the trouble with having a lot of things is that you can’t control them; they control you." "Anxious and troubled about many things!"

When a visitor from Europe saw how much time and money Americans spend for entertainment he said, "What are you trying to do — entertain yourselves to death?"

"No, I’m afraid it’s just our passion for escape," replied an American friend.

"Escape? That’s a good one!" replied the European. "You have the richest, most bountiful civilization in all of history, and you have the most satisfying way of life in the world — to hear you talk of it — and yet all you want to do is escape!"

One Thing is Needful.

Troubled and anxious about so many things! And yet never finding the contentment, the peace and the satisfaction we seek! What does Jesus say to all this? He turns to Martha and says, "One thing is needful."

He calls on us to simplify life, to withdraw from the distractions in order to concentrate on the one thing that is important. When Henry David Thoreau explained why he left the world and retreated to Walden Pond, he said, "I went to the woods because I wished to live deliberately, to confront only the essential facts of life, and see if I could learn what it had to teach, and not, when I came to die, discover that I had not lived. I did not wish to live what was not life, living is so dear ... I wanted to live deep and suck out all the marrow of life ... (I wanted) to reduce life to its lowest (simplest) terms!"

Thoreau went on to say that he did not want the cow to milk him; he wanted to milk the cow. He believed that a man is rich not because of the number of things he has but because of the number of things he can do without.

Every airline ticket counter is equipped with scales. The scales are there to weigh the baggage each passenger takes along. Each passenger’s baggage is not allowed to exceed a certain limit. If a passenger exceeds this, he must pay extra. Wise passengers go over their baggage frequently and take out gear that contributes to excess weight. Jesus tells us to get rid of the excess baggage that causes us to be "troubled and anxious." Simplify life. Reduce it, He says, to the "one thing that is needful."

What is the "one thing needful"?

As we read the epistles of St. Paul we see that he uses one phrase over and over again: "One thing! One thing!" he keeps saying. "That I may know Christ. ..." Everything else is refuse. "This one thing I do, forgetting what lies behind and straining forward ... in Christ Jesus." Nothing but Christ has value. Nothing but Christ will endure forever. He is the great treasure, the "pearl of great price." "In Him reside all treasures of wisdom and knowledge." He is "the way, the truth and the life." To believe in Him is to have life eternal, forgiveness, peace, joy, purpose, meaning.

One Dominant Purpose.

The secret of simplicity is to have Christ as the one dominant purpose in life. "Purity of heart is to will one thing," said Kierkegaard. To will Christ and His plan for our lives above all else — this is the one thing needful. To lay aside all excuses and rationalizations, to be singlemindedly for Christ and to follow Him — this is the one thing needful. To love the Lord Jesus with all of our heart, mind, soul and strength and our neighbor as ourself — this is the one thing needful. "My food," said Jesus, "is to do the will of Him Who sent Me, and to finish His work" — this is the one thing needful.

When we make Christ our controlling principle, our one dominant purpose, He becomes like a traffic policeman who stands on duty at the intersection and directs traffic. He controls the instincts, the fears, the anxieties within us. When we deny Christ, then the instincts and the drives come to the surface uncontrolled and wreak havoc. When Christ is the controlling principle in our lives, all anxiety and fears are held in control. There are not many selves but one self — the Christ-controlled self. There is an order, a unity, a purpose, a peace, a simplicity in life that only He can give.

"Mary has chosen the good portion which shall not be taken away from her." When a person chooses "the one thing needful," Christ, he chooses the "portion that shall not be taken away from him." A good question to ask ourselves about the many things we strive for in life is, "How long will they last?" Physical beauty? How long will it last? Money? How long does it last? Pleasure? How long will it last?" "Do not labor for the food that perishes," said Jesus, "but for the food which endures to eternal life, which the Son of man will give to you ..." (John 6:27). He who chooses Christ as his one dominant goal in life is no longer "troubled and anxious about many things." He has removed the distractions. He has simplified life. He has chosen the "one thing that is needful… the good portion which shall never be taken away from him." "The world passes away and the lust of it but he who does the will of God abides forever."

Святкуємо велике свято: Успіня ПДМ. Побожні перекази та праведні автори стверджують, що апостоли, коли прибули до місця поховання Богородиці, не знайшли її тіла. А прибули вони вдруге тому, що апостол Тома спізнився, не був на похороні, але дуже бажав побачити тіло Богородиці. А те, що апостол Тома спізнився, означає, що він проповідував слово Боже дуже далеко від цього місця, де померла Пресвята Богородиця. І, коли не знайшли її тіла, тоді почали переконливо говорити про те, що тіло Марії забрали ангели Божі на небо. Тіло її було святе й непорочне, вона ніколи не вчинила нічого такого, що не подобалося б Господу Богу. Усе, що думала, говорила чи виконувала Пресвята Марія, все було на честь та славу Бога. Відносно свята Успіня Пречистої Діви Марії, то найповажніші свідоцтва твердять, що це свято започаткували і святкували святі Апостоли. Про це свято згадує Папа Римський, святий Дамазій, з IV століття і св. Григорій, Папа. На сході у Церкві, швидше, як на заході можна віднайти ці вшанування. А це було таким урочистим святом, що його спочатку святкували три дні. У східній церкві приготування до свята Успіня започаткувалося двотижневим постом і про це згадує св. Анатазій Синаїт, що ця практика походить з апостольських часів (див. Успіня ПДМ в книгах «Життя святих»).

Відносно таємниці Успіня признаємо, що Пречиста Діва Марія не тільки з душею, але й з тілом вступила на небо. Це - знак, що після Господа Бога вона посідає владу дану їй Господом у небі та в світі. Що відноситься до свята Успіня та забирання тіла Матері Божої в небо це те, що Ісус Христос власною силою в тілі вознісся до неба, а Пречисту Діву Марію, Бог забрав своєю могутністю. Мати Божа померла так, як інші люди, але Бог воскресив її і відразу забрав з тілом у вічність. Про смерть Марії ми говоримо, як про її сон, бо вона з великим спокоєм та надією відійшла до вічності. Можемо твердити з багатьма побожними авторами, що Пресвята Богородиця:

а) Збережена від усякого гріха, також первородного, не повинна була умирати, але, коли помер Божий Син, так і вона померла.

б) Вона прийшла на світ тоді, як уже панував первородний гріх, а слова св. Письма голосять, що «постановлено людям раз померти» і сам Господь Бог не хотів її від цього зберегти. Бо смерть зустріла її не як покарання, а як доведення того, що закон смерті строго виконується на всіх.

в) Вона у всьому уподібнювалася до Спасителя, свого Сина.

г) Мати Божа - посередниця потрібних ласк, духовних дарів, а, особливо в годину смерті. Вона спокійно перемагала спокуси, подібно, допомагає й нам у хвилину смерті відбивати напасті диявола.

д) Смерть - закон природи людини, тіло старіється і повинно вмерти, воно - матерія, підлягаюча змінам. Святий Августин стверджує, що Ісус Христос все одно був би помер, тільки природною смертю, коли б довго жив на землі. Марія померла без жодного терпіння відносно тіла і відносно душі. Пресвята Богородиця ніколи не терпіла жодної хвороби, бо мала найдосконаліше тіло, але відчувала моральне терпіння, терпіла голод і холод, але не хвороби.

В Утрені на свято Богородиці оспівуємо її перехід до вічності такою піснею: «Твоя смерть, Пречиста, була переходом до життя вічного і кращого; переселена була ти, Чиста, щоб у радості бачити Сина твого і Господа» (Утр., Успіня, ірмос піс. 4).

Про 120-річного пророка Мойсея св. Письмо говорить, що він не відчував недуги і недомагань, а зовсім здоровий пішов на гору, щоб віддати Богу душу. Так пишеться про св. Івана Євангеліста, що, будучи поважного віку при доброму здоров'ї, ліг у гробі і помер. І багато інших людей померли не від хвороб, але маючи цілковите здоров'я та силу, бо така воля Бога.

З чого й чому померла Пресвята Богородиця? Мудрець пригадує: «Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш» (Сир 14,17). Тіло Божої Матері не старілося, а вона померла з любові до Бога, з туги за Богом, за Своїм Сином. Письменники по-різному судять про вік смерті Діви Марії. Святий Антоній говорить, що вона померла у віці 60 років, св. Анзельм - 80, св. Євсевій - 63, а св. Бароній - 72 роки і це, здається, найточніше. Пресвята Марія померла в Єрусалимі. Вона проживала там, де відбувалася Тайна Вечеря. Відносно тверджень письменників, - вона померла 12 серпня. І Богородиця знала виразно про об'явлену їй смерть (див. І. Я. Луцик «Ілюстроване життя святих» 15 серпня). По-різному святі письменники висвітлюють присутність апостолів під час похорону Марії. Одні говорять, що вони просто зібралися, інші, що збір апостолів, це чудо, в котрому вони в мить були зібрані. Богослови і старовинні джерела погоджуються з тим, що Пречиста Діва Марія приймала Напуття перед смертю, але не сповідалася, бо була безгрішна. Можливо, лише з покори прийняла Оливопомазання, бо за нею не числилися жодні провини.

Не потрібно великого переконання, що усі перенесемося у свій час до вічності. Потрібно старатися про те, щоб наш перехід відбувся у примиренні з Богом, щоб на душі на тяжів жодний гріх. Для того потрібно щодня готуватися і часто перепрошувати Господа у тайні святої Сповіді за свої гріхи. Часто стараймося повторяти поза сповіддю: Господи, прости мої гріхи, за котрі з великою любов'ю перепрошую тебе. Тому автор псалмів пригадує: «Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: Я його подужав!» (Пс 13,5). Ми повинні перемогти ворога-диявола любов'ю до Господа та взивати до його Небесної Матері про поміч, щоб чинити справедливість. Бо «справедливість від смерті рятує» (Прип 10,2). Господь Бог бажає нашого спасіння, інакше, чому б Син Божий приходив у людському тілі на землю та терпів страшні муки і ганебну смерть?! Святе Писання навчає нас: «Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих» (Мудр 1,13). І це - велика правда, що Господь бажає спасіння кожної людини (пор. 1Тм 2,4). Таку можливість, спастися, ми з вами теж маємо, її потрібно тільки прийняти у своє життя. А прийняти з вірою, щоб направляти наше життя на бездоганну дорогу.

Молімося до Богородиці, нашої найкращої Матері, котра розуміє нас ліпше від рідної матері, щоб ми простували дорогою правди та любові до Бога й ближнього. Тільки цілковите віддання себе у руки Бога, приведе нас до спасіння! А найкраще це чинити через Марію, бо нам, як нашу матір, Син Божий доручив її, коли помирав на хресті (пор. Ів 19,27). Молімося зі св. Альфонсом, Учителем Церкви: «О Маріє, мати прекрасної любові, випроси мені більше любові й вчини, щоб я не жалів себе з любові до Бога, котрий з любові до мене винищив себе» (св. А. Ліґуорі «Про муки Господа Ісуса», Розважання XI на Страсний вівторок).

† Ігор (Возьняк)

Архиєпископ Львівський УГКЦ

 

THE UNIV ICON OF THE HOLY MOTHER OF GOD
We have a copy of the Miraculous Icon of the Holy Mother of God, which was written at our request, in memory of Kay and Bill Zambrick. This Icon is in the church now for you to see. It will soon be sent to the Monastery at Univ for blessing by the monks. Where the original of the miraculous Icon is venerated. After its blessing, it will be returned to our parish to serve our spiritual needs for healing.

УНІВСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОÏ МАТЕРІ
На замoвлення в память Василя i Катерини Замбрик була написана
кoпiя Чудoтвoрнoï Унiвськoï Ікoни Бoжoï Матерi. Пiсля пoказу в нашiй
церквi ця Ікoна буде переслана дo Унiвськoгo Чoлoвiчoгo Мoнастиря
для благoслoвення i oсвячення цiєï Ікoни i пiсля oсвячення буде
пoвернена дo нашoï парафiï.

The Monastery of Univ was established in the 13th century. In 1549 this monastery was ransacked and burned by the Mongoles. But the Holy Mother of God chose this place for a reason. She appeared in a dream to a nobleman, Alexander Lahodovskyi who suffered extreme pain in his legs. She advised him to find a healing spring and to wash his legs in it. He came to the ruins of the monastery, where the spring was located, and there, under the ashes of the burned monastery, he found the icon of the Holy Mother of God untouched by the fire. There is a belief that the icon was crowned by Archimandrite Anastasiy Sheptysky between 1715 and 1746. In 1050, the monastery was closedd by the Soviet goverment, but the icon was hidden in the attic of the local parish church. With the fall of the Soviet Union, the monastery was reopened and became a holy site for pilgrims, who come here twice a year, on the third Sunday of May and again on the feast of the Dormition of the Holy Mother of God, to receive blessings and healing at her intersession. With the agreement of the monks of this monastery, our icon will participate in the pilgrimage from Lviv to Univ in August this year. It will be carried in procession through the villages and towns, a two or three day walk from Lviv to Univ. When the pilgrims and our icon reach the monastery, they will be received by the monks of the monastery, where Patriarch Sviatoslav in the presence of the monks and pilgrims, will bless it during the Divine Services. There is a possibility that our icon will be brought back to our parish by one of
the monks of the monastery.